Історичні відомості Православ'я с.Куманів.

        Село розташоване на р.Сквила за 30км. на північ від Городка. Відоме з 15ст. як поселення
  Проскурівського повіту. До Куманівського приходу були приписані сусідні села Вигнанка,
  Андріївка, Ліпибоки та Раціборівка(нині Волочиського району).Православних на приході
  було 972 чоловіки та 949 жінок. В податкових списках 16ст. в Куманові згадується свяще-
  ник, а отже,вже була церква. Дерев'яний храм в ім'я Св.Архистратига Михайла був збудо-
  ваний в 1776році. В 1863 році храм перебудовано в трикупольний.

Церква була побудована за кошти прихожан сільськими
майстрами з дерева без жодного цвяшка. Розписана
невідомим художником.
    На той час церква володіла 2 десятинами землі під
садибою і майже 43 десятинами орної землі.Церковно-
приходська школа існувала з 1888року, школа грамоти
для дівчаток з 1899року, а також дві школи змішаного
типу: у селах Вигнанці з 1892 року і Раціборівці з 1898р.
В 1962 році церкву було закрито. Будівля використовува-
лася як господарська, в ній довгий час зберігалися
мінеральні добрива.
    В 1967 році Свято-Михайлівський храм силами місце-
вих активістів був зруйнований. Священиц Іоан Кульчицький виїхав у м.Бердичів, де помер і похований
на місцевому кладовищі.



                Нову церкву було збудовано в 1991 році, настоятелем якої є протоієрей
                                      Олександр Сопіга.

                             
                     















                                           Храмове свято: 21 листопада.





 

Храм Покрови Пресвятої Богородиці

            Це єдине село Городоцького благочиння, про церковну сторону діяльності якого від-
      сутні історичні відомості. За словами старожилів на початку 20ст. в Хоптинцях був
      храм. Знаходився він на тому ж місці, що і тепер. В 1935 році храм зруйнували.
      Священик Кавецький(ім'я невідоме) вибув із села невідомо куди.
             Сучасний храм почали зводити за сприянням Веселовського Олександра Опанасо-
      вича - першого заступника Голови Національного Банку України та Стебла Миколи
      Івановича - голови Тернопільського відділення НБУ.

                    Храм збудований в 1994 році. Храмове свято: 14 жовтня.

Видатні люди Хоптинець

ЯНЧУК МИКОЛА МИХАЙЛОВИЧ Народився 15 лютого 1938 року у селі Вигнанка Городоцького району Хмельницької області. Навчався у Ліпибоцькій восьмирічній школі. Пізніше у Солом»янській середній школі. Потім відслужив службу у рядах Радянської Армії. Після служби працював механізатором у рідному селі. 1979-1982 роки - навчання у Новоушицькому сільськогоспо­дарському технікумі. 1970 році очолив механізовану ланку колгоспу «Іскра». Від результатів його праці заколосились ниви урожаями. Зріс добробут людей рідного села. 1973 році згідно Указу від 18 грудня 1973 року Президіумом Верховної Ради СРСР присвоєно звання «Героя Соціалістичної праці» із врученням ордена Леніна і золотої медалі «Серп і молот». Рада Міністрів УРСР Постановою від 25 жовтня 1977 року №537 «За досягнення видатних успіхів у соціалістичному змаганні за підвищення ефективності виробництва і якості роботи. Успішне виконання завдань десятої п’ятирічки та гідну зустріч 60 - річчя Великої Жовтневої Соціалістичної революції вирішили встановити на алеї слави на виставці досягнень народного господарства Української РСР портрет Янчука Миколи Михайловича - героя соціалістичної праці, ланкового механізованої ланки колгоспу «Іскра» Городоцького району.    6 травня 2008р.перестало битися серце Миколи Михайловича та память про нього живе у серцях і тепер.                        Юні читачі з великою цікавістю слухають розповіді нашої землячки Віри Спірякіної.    Фото зроблено під час зустрічі В.Спірякіної з читачами в Хоптинецькій сільській бібліотеці.        Спірякіна(Ясніцька)Віра Петрівна народилася в 1941р. в селі Ліпибоки Городоцького району, Хмельницької обл. за 18 км. від курортного містечка Сатанів.    Навчалася у Ліпибоцькій семирічній школі, потім у Калитинецькій середній школі, яку закінчила у 1959р.    Пізніше навчалася у Камянець-Подільському педагогічному інституті.     Працювала у своїй рідній Ліпибоцькій школі старшою піонервожатою та вчителем малювання. Мріяла стати художником.     Закінчила Московський художній інститут. Побувала із своїми художніми творами у військових частинах Криму,у містах та селах нашої області: Пиляві, Городку, Староконстянти- нові, Хмельницькому. У травні 1997р. відбулася її персональна виставка в Камянець-Подільсь- кому в Ратуші.        У своїй поезії та картинах Віра Петрівна старається перенести красу життя на землі.

В.Спірякіна в Хоптинецькій бібліотеці

Юні читачі з великою цікавістю слухають розповіді
нашої землячки Віри Спірякіної.
   Фото зроблено під час зустрічі В.Спірякіної з читачами
в Хоптинецькій сільській бібліотеці.



       Спірякіна(Ясніцька)Віра Петрівна народилася в 1941р.
в селі Ліпибоки Городоцького району, Хмельницької обл.
за 18 км. від курортного містечка Сатанів.
   Навчалася у Ліпибоцькій семирічній школі, потім у
Калитинецькій середній школі, яку закінчила у 1959р.
   Пізніше навчалася у Камянець-Подільському педагогічному інституті.
    Працювала у своїй рідній Ліпибоцькій школі старшою
піонервожатою та вчителем малювання. Мріяла стати
художником.
    Закінчила Московський художній інститут. Побувала із своїми художніми творами у
військових частинах Криму,у містах та селах нашої області: Пиляві, Городку, Староконстянти-
нові, Хмельницькому. У травні 1997р. відбулася її персональна виставка в Камянець-Подільсь-
кому в Ратуші.
       У своїй поезії та картинах Віра Петрівна старається перенести красу життя на землі.

Маленькі хоптинчани

Клуб у селі Хоптинці почав будуватись у 1936 році. Автором проекту був простий житель села Школьник Ілля. Та через війну побудова приміщення не закінчилася. В середині 1942 року німецькі війська добудовують будинок і зберігають у ньому зерно й інші цінності. Після війни будинок ремонтують і відкривають у 1950 році. При клубі створюється бібліотека. Друга реставрація та ремонт клубу відбувся у 1993 році з ініціативи голови асоціації «Надзбруччя» Шупера Василя Васильовича. Сільський клуб - це улюблене місце відпочинку молоді та дітей.

Жіноча вокальна група 1988р.

Історія бібліотеки с.Хоптинець

Перший клуб у селі був у звичайному будинку в районі кордону с. Хоптинці І с. Веселець. До складу її входили села теперішньої Хоптинецької сільської ради і села теперішньої Веселецької сільської ради. Вони роз»єдналися у 1964 році. При клубі у 1936 році утворюють хату-читальню.До цього вона була у школі.Частину книг у читальню передає школа, а другу зносять люди і завідувачем її був Голубенко Іван. Під час німецької окупації всі книги розібрало населення. Ще до війни у 1936 році житель с. Хоптинці Школьник Ілля зробив проект сучасного приміщення сільського Будинку культури, побудову якого й очолив у цьому ж році. Та через війну побудова приміщення не закінчилася,а самого керівника у 1942 році забрало НКВД. В середині 1942 року німецькі загарбники добудовують будинок і зберігають у ньому зерно,інші свої цінності. Після війни будинок реставрують,ремонтують і відкривають у 1950 році Будинок культури і бібліотеку,завідувачем стає Проскуренко Іван Михайлович, за спеціальністю -педагог,учасник бойових дій,який на війні втратив руку. У 1953 році цю посаду займає Польний Віктор Іванович,але тепер він виконує обов»язки директора СБК,а зав. Бібліотекою стає Сафандула Ліна Арсенівна. Книги в цей час приходили з району через поштове відділення. Людей обслуговували у бібліотеці,полі ,на дому, на фермі.Проводили різні масові заходи,ставили п»єси.Випускали самі місцеву газету про життя колгоспу. У 1956 році Ліна Арсенівна переходить працювати у школу, а бібліотеку очолює Харчук Євгена Петрівна,чоловік якої був призначений у школу,родом вони із с. Турчинці. У 1959 році завідуючою бібліотекою стає Дика Феонія Миколаївна,яка закінчила Кам»янець -Подільський освітній технікум. З 1962 по 1969 роки- Проскурович Галина працює на посаді бібліотекаря. З 1969-1970 роки ці обов»язки виконує Москалюк Алла Сергіївна. 31970-1974 роки-Слишинська Галина, чоловік якої-секретар партійного юередку у селі. 1974-1976 -Хижинська Галина Деонизівна виконує обов»язки ібліотекаря.

У 1976 році завідуючою стає Польна Лариса Вікторівна,яка закінчила Кам»янець-Подільське культ.-освітнє училище і працює на цій посаді до 1988 року. 3 1988 року бібліотекарем працює Цісельська Любов Вікторівна,яка закінчила Рівненський Державний інститут культури. Бібліотека налічує у своєму фонді 13 тис. книг та брошур, отримує періодичні видання. Проводить різноманітної форми масов заходи,обслуговує читачів у бібліотеці та на дому. Складає інформаційні списки літератури по замовлденнях і як рекомендаційні. Тісно працює зі школою, з учнями.Бібліотека складає різноманітні сценарії проведення свят,вечорів.Традиційним стало проведення свята села 14 серпня,на яке запроршуються вихідці з нього,що живуть далеко від рідного гнізда.Бібліотека заснувала «Книгу села», в якій вміщуються розповіді про історичний розвиток та події села. Цікаво проводяться обговорення нових тематичних виставок,перегляди літератури до урочистих дат. Активну роботу бібліотека веде з дітьми-це і «Дитячі ранки», і читання вголос казок та їх постанова на сцені,дні казок,дні поезії,екскурсії по бібліотеці.Прищеплюється дітям і любов до природи,до культурно- історичних традицій,до відданості рідній Вітчизні та землі.